«МОЯ ЄВРОПА АБО ЩАСЛИВІ СТОРІНКИ ЛІТА…» (Наталія Вершигора)«МОЯ ЄВРОПА АБО ЩАСЛИВІ СТОРІНКИ ЛІТА…» (Наталія Вершигора)

У продовження серії публікацій «Моя Європа або щасливі сторінки літа…», де учасники польсько-українського молодіжного обміну діляться своїми враженнями від участі у програмі, пропонуємо есе студентки історичного факультету та Колегіуму МІГуС Наталії Вершигори. «Людина довго пам’ятає тільки те, що викликало в неї глибоке душевне пробудження. Все побачене в Польщі справило на мене неймовірне враження. За кожним зробленим кроком, відкривала для себе щось нове і цікавіше. А побачивши інший, незвіданий до цього, уклад життя людей, зрозуміла, що хоч поляки й українці поверхнево здаються різними націями, та насправді набагато ближчі. Тому що звичайні слова привітання, обмін власними враженнями та щире зацікавлення роблять людей набагато ближчими, ніж здається на перший погляд.

Вважаю, що мені дуже поталанило побачити історичне місто Гнєзно, в усій його давності та загадковості. Маючи в серці любов до пізнання історичного минулого, було дуже цікаво поринути у світ зародження польської державності, споглядаючи величну архітектуру, прогулюватись мрійливими вуличками старого містечка, відчувати дружню атмосферу прийому. Оглядаючи руїни Гєча, Гжибова, чи мандруючи вуличками літературної Познані, слова так і писалися в моїй голові: Кава, цукор і фарби і листок, Неначе Віри новий пелюсток. Духмяний запах слів щоднини, Де кожна мить-мрій чудні картини. Слова переспілості німоти на узвишші Алітерації любові, які сховалися у тиші. Єднають народи не мости, шумні аероплани, Єднають народи не гроші, слава, все бо це омани. Влада каже про силу й вагу зброї, Інтелектуали ж про, невідані розвої Поети ж з епітетом природи і лугів А люди ж з мовою душі полів. Мови різні та серце в нас на двох таке чудове І все це знищує оті політичні кордони. Поєднати може пісня, світло калинове І Місяць, що мовчазно відає новини. Кожна строфа, як кольоровий соловей Співає гарно, наче звуки вулиці Бродвей. І на папері – історії небачених листів життя, І на картинах – думки сплітаються в ниття… Як то кажуть, поет знайшов натхнення в мистецтві. І не важливим стає матеріальний світ, коли цінне лише те, що здобуваєш для своєї душі після такої подорожі. Щиро сподіваюся, що це лише перші мої кроки пізнання близької нам країни…».